Захар Беркут-найстаріший та наймудріший чоловік тухольської громади.Він патріот рідної землі,рідного села Тухля.
В чому проявляеться його паріотизм:він робить свій вирір,жертвує своїм сином заради ріної землі.Захар чинить за велінням обовязку,всіма силами тамуючи свій душевний біль.
Своїми словами»Життя лиш доти має вартість доки чоловік може допомагати іншим» він пікреслює свій сенс життя-допомога іншим.Громада-найголовніше у його житті.
Його основним покликанням є користь народу,тому ще з дитинства він навчився лікувати рани,аби у бою лікувати воїнів.
Не згоджуеться на брухню»…Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові…»