Інколи життєві скрути були досить тяжкими, та не впадала в розпач мужня дочка Прометея, не втрачала надії на кращі часи. Варта подиву та надзвичайна сила волі, що давала тяжко хворій жінці енергію творити.
Такою ввійшла Леся Українка в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу. І як співець мужності, незламності, боротьби.
Ще в ранньому віці Леся прийшла до переконання, що для людини важливо бути сильною, стійкою, мужньою:
«Що болить?»- мене питали,
Але я не признавалась —
Я була малою горда,
Щоб не плакать, я сміялась.
(“Як дитиною, бувало…)
У вiрші»Мрії» поетеса розповідає, як вона ще дівчинкою милувалась картинами із старовинних лицарських романів. З особливою симпатією ставилася до переможених, але гордих і нескорених героїв:
Погляд мій спускався нижче,
На того, хто розпростертий,
До землі прибитий списом,
Говорив: «Убий, не здамся!»
Убий, не здамся!» стало життєвим девізом дочки Прометея. Знаючи, що життя буде нелегким, поетеса вирішила йти лише вперед, з вірою, з бадьорою піснею. Чим сильніше наступала хвороба, тим мужнішою ставала Леся.
Тому пафос нескореності, героїзму проймає усю творчість Лесі Українки. У циклі «Сім струн», в «Колисковій», звучать роздуми матері про майбутнє своєї дитини. Мати переконана, що у дітей треба виховувати волелюбний дух, щоб вони не корилися сліпо долі, активно сприймали життя.
Леся Українка прагнула створити образ героя, духовно могутнього борця, людини незламного характеру. З цією метою авторка зверталась до Біблії, міфології, історичного минулого нашого та інших народів. Часто з великим піднесенням поетеса використовувала образ нескореного Прометея. Духовна спорідненість з цим титаном була помічена критиками і літературознавцями, за що Леся удостоїлась імені дочки Прометея.
Нащадками Прометея називає Леся Українка всіх борців за волю. Як зразок мужності, громадянської активності, титанічного духу виступає учасниця оборони свого краю у поезії «Грішниця». Ця дівчина ладна віддати своє життя за те, щоб не було на її землі ворогів. У циклі «Сльози-перли» ліричний герой заявляє, що краще прийняти смерть, ніж жити в «ганебній неволі». Мужнім борцем за щастя і долю України був для Лесі Тарас Шевченко. Вірш «На роковини» розкриває палку самовіддану любов поета до своєї землі, нездоланність його духу.
Леся уславлює мужність, незламність поета-громадянина в поезії «Якби вся кров моя уплинула отак». У поета є сила, яка не дозволяє коритись долі, а «будить у серці крики бойові».
І вона до кінця залишилася вірною цьому життєвому девізу: у житті і у творчості. Завдяки цій дивовижній духовній незламності Іван Франко свого часу із захопленням, із шанобливістю назвав цю тендітну, змучену недугою, але таку надзвичайну у своїй внутрішній красі і силі жінку «Трохи чи не одиноким мужчиною на всю нашу сьогоча-сну Європу…» Яка дивна і яка промовиста оцінка!