У своїх байках Сковорода алегорично виражає основні ідеї своєї філософії: ідею праці, необхідність цінувати духовне вище матеріального, ідею самопізнання й духовного вдосконалювання людини, міркування, над проблемами виховання й самої сутності людського життя. Це такі важливі питання! Як же філософ зміг втілити їх у такому, на перший погляд, розважальному жанрі, як байка? У першу чергу він мистецьки добирав сюжети для своїх байок. В описах тварин, птахів, рослин, ми відразу ж довідаємося певні риси людського характеру, певні типи людей. Тому читач одержує відразу «два в одному»: і цікавий сюжет, і повчальний зміст. Для досягнення більшого виховного ефекту Г. Сковорода ділить байку на дві частини: в одну він вкладає сюжет, у другу — мораль до цього сюжету, поясненню й підтвердженню, тих думок, що вже самі собою напрошуються в уважного читача. Повчальну частину сам письменник назвав «сила». І дійсно, байки Сковороди мають надзвичайну силу: силу очищати людей, змінювати до кращого їхньої душі, виправляти їхні життєві принципи…