Рік створення: 1944. Уперше опубліковано в газетах «Київська правда» та «Літературна газета» Збірка: «Щоб сади шуміли». Рід: лірика. Жанр: вірш. Тематичний різновид: громадянська, патріотична лірика. Тема: сутність України для поета (ліричного героя) й кожного українця та місія синів і доньок по відношенню до Батьківщини. Ідея: заклик до всіх українців любити свою Батьківщину заради її вічного існування, а отже, і свого власного («Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею!»). Образи: людей: ліричний герой, українці, дівчина, юнак-, чужинці-, природи: трави, води, Дніпро, вишневий сад, верби, зорі та ін.; предметів і явищ: година щаслива, радості мить, година негоди, хмари, неопалима купина, солов’їна мова та ін. Символічні образи: Дніпро, вишневий сад, неопалима купина, верби, зорі, солов’їна мова (символи України). Композиція: звернення-заклик до всіх любити батьківщину в будь-яку мить — коротенькі замальовки того, у чому виявляється Україна — індивідуалізоване звернення до юнака любити Україну, адже «не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!» — індивідуалізоване звернення до дівчини любити Україну, адже «коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну») — заклик любити Батьківщину задля вічності з нею. Система віршування: силабо-тонічна. Віршовий розмір: 3-стопний амфібрахій Строфа: чотиривірш (катрен). Кількість строф: 10. Римування: перехресне (абаб). Художні засоби виразності: епітет; постійний епітет; порівняння; метафора; метонімія; гіпербола; фразеологізм; тавтологія; інверсія; антитеза; анафора; риторичне звертання.