АНАЛІЗ ПЛАНОВИХ РІШЕНЬ НА МАЛИХ ТА СЕРЕДНІХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Секція: Економіка та управління підприємствами

Журавльова М. Б.

профессор

Національний університет кораблебудування

імені адмірала Макарова

м. Миколаїв, Україна


АНАЛІЗ ПЛАНОВИХ РІШЕНЬ НА МАЛИХ ТА СЕРЕДНІХ ПІДПРИЄМСТВАХ


Економічна сутність планування полягає у визначенні майбутнього стану об’єкту управління як бажаного, встановленні шляхів досягнення поставленої мети, впорядкуванні у часі зусиль окремих осіб та груп виконавців бізнес-проектів, а також ресурсів, залучених для їх впровадження [1-8]. З позиції теорії цілком природним є погляд на доцільність планування господарської діяльності підприємств, поруч з здійсненням інших функцій управління: організації, обліку, контролю, мотивації. Між тим, з часів початку перебудови соціально-економічних засад існування держави, погляди на планування та ставлення до нього зазнали кардинальних змін: від фетишизації до подекуди майже повного ігнорування [10-13]. Визначивши безперечно важливою місію планування у менеджменті на малих та середніх підприємствах, ми водночас, далекі від його фетишизації або безумовної формалізації, як це було за часів панування адміністративно-розпорядницької системи. Більш того, є підстави стверджувати, що для цього немає аж ніяких передумов:

по-перше, держава виключила планування з арсеналу важелів, якими вона здійснює вплив на господарські суб’єкти;

по-друге, підприємницька свобода, що поступово займає належне їй місце серед інших досягнень демократичного суспільства, передбачає право вибору щодо форм та методів планування господарської діяльності аж до відмови від нього взагалі;

по-третє, мале підприємство може бути дійсно настільки маленьким, що його власнику – головному менеджеру – виконавцю робіт – головному бухгалтеру – таке інше ніколи й голови підняти від поточної круговерті справ, тим більш розробляти, погоджувати та затверджувати у самого себе планові документи.

Все це означає, що останнє слово відносно вирішення питань про використання планування, обсягів його розповсюдження на напрями та сфери господарської діяльності МСП, методів щодо передбачення майбутнього належить саме організатору бізнесу: чи то його безпосередньому власнику, чи особі, яка за дорученням останнього здійснює повноваження в управлінні фірмою [15].

Приймаючи до уваги наведені міркування (що відбивають значну таки суперечливість усіх обставин, які мають місце), було визнано за доцільне розробити аутодіагностичну модель [16], яка б дозволила менеджерам за допомогою більш-менш точного усвідомлення існуючих проблем визначити прийнятні для них рамки використання планових важелів менеджменту.

Для оцінки кожної складової розроблені спеціальні тести. Кожний з яких складається з десяти дихотомічних питань1, що характеризують дані елементи. Наявність або відсутність показників у підприємця фіксується на бінарній шкалі 0–1, відповіді "ні – да". Доцільність використання саме цього типу питань обумовлена неможливістю функціонального вираження інтенсивних величин через екстенсивні. Для оцінки впливу складових елементів вибрана десятибальна шкала з нерівними інтервалами, це обумовлено рядом вимог до неї, зокрема чутливості шкали, що характеризує її "здатність виявляти ставлення респондентів до вивчаємого явища з тією чи іншою ступеню диференціації" [9, с.51]. Наука право вибору числа позицій суб’єктивних індикаторів залишає дослідникам. На наш погляд, менша кількість питань, наприклад, пять, не дасть змогу повно охарактеризувати складові елементи, а більша (15…20) – ускладнить проведення аналізу. Оцінка кожного з складових відбувається за трьома рівнями: високий (8…10 балів); середній (5...7 балів); низький (0…4 бала). В результаті тестування, менеджер одержує уявлення про стан СКП на його підприємстві за шістьома основними елементами, яке можна представити схематично.

Для виявлення проблем отримані показники необхідно порівняти з певним еталоном, який характеризує оптимальний стан СКП. Очевидно, що він не може бути універсальним для всіх малих та середніх підприємств, тому що фірми різняться між собою у хоча б з погляду на чисельність персоналу та розмір середньорічного грошового та товарного обігу. З цієї точки зору, ми розділили господарські суб’єкти (з кількістю працюючих від 1 до 250 чоловік) на три підгрупи і відповідно для кожної розроблена еталонна модель корпоративного планування:

  1. Мікропідприємства (кількість працюючих: 1…9 чол; середньорічний обіг до 250 тис. грн). Масштаби бізнесу невеликі, тому доволі доступні для огляду. У складенні формалізованих планів потреби ймовірно немає, хоча керівник повинен робити певні передбачувальні розрахунки на найближчі періоди, переважно фінансові.

  2. Малі підприємства (кількість працюючих: 10…49 чол; середньорічний обіг до 1 млн. грн). Поле діяльності більше, ніж у попередньої групи. Цілком можливо, що підприємство діє в кількох сферах діяльності та має декілька управлінських рівней. Тому роль планування зростає, фірма повинна мати чітко виражені цілі, оперативне планування та проектувати окремі функціональні області. Серед персоналу доцільно мати менеджера з навичками планової роботи.

  3. Середні підприємства (кількість працюючих: 50–250 чол; середньорічний обіг до 4 млн. грн). Роль планування підвищується, порівняно з попередніми категоріями. Зростання розмірів фірми обумовлює розширення масштабів передбачень та їх часових горизонтів, тому ідеальним варіантом тут є високий рівень всіх параметрів: оперативного, перспективного та стратегічного планування з обхватом всіх сфер діяльності компанії.

Порівняння даних, одержаних в результаті аутодіагностики, з еталонними дає змогу підприємцю можливість окреслити коло проблем та одержати відповідні поради. Рекомендації ж відносно вибору складових елементів системи корпоративного планування містяться в базовій моделі. Зрозуміло, що вона не є нормативною для підприємств малого та середнього бізнесу, це – орієнтир у створенні власної СП, який дає змогу усвідомити та вияснити, що така система повинна в себе включати.

Висновки. В статті окреслено переваги планування на малих на середніх підприємствах. Запропоновано аутодіагностичну модель щодо визначення стану планування на мікро-, малих та середніх підприємствах. Стаття може буде корисною для науковців та практиків з МСП.


ЛІТЕРАТУРА

1. Алексеева М.Н. Планирование деятельности фирмы: Учебно-методическое пособие. – М.: Финансы и статистика, 1997. - 248 с.

2. Журавльова М.Б. Планування як інструмент ефективної діяльності малих та середніх підприємств в умовах ринкової економіки // Вісник аграрної науки Причорномор’я. –2000. - №1. – С.25 –27.

3. Журавльова М.Б. Планування діяльності малих та середніх підприємств // Експрес-новини: наука, техніка, виробництво. – 1999. – №11-12. – С. 9-10.

4. Журавльова М.Б. Типи планування підприємницької діяльності на малих та середніх фірмах // Збірник Наукових праць Українського державного морського технічного університету. – Миколаїв: УДМТУ, 2000.-№5.- С.163-168.

5. Журавльова М.Б. Визначення проблем застосування планування в діяльності малих та середніх підприємств // Збірник Наукових праць Українського державного морського технічного університету. – Миколаїв: УДМТУ, 2000.- №6.- С.167-168.

6. Журавльова М.Б. Методичні аспекти планування на підприємствах малого та середнього бізнесу // Збірник Наукових праць Українського державного морського технічного університету. – Миколаїв: УДМТУ, 2001.-№1.- С.159-167.

7. Журавльова М.Б. Проблеми розвитку малого підприємництва в суднобудуванні // Матеріали другої Міжнародної науково-технічної конференції "Проблеми енергозбереження та екології в суднобудуванні": Миколаїв, УДМТУ, 1998 р., С.43-44.

8. Закон України "Про підприємства в Україні" // Галицькі контракти. – 1996. – № 42. – С. 32–40.

9. Как провести социологическое исследование / Под ред. М.К. Горшкова и Ф.Э. Шереги. – М.: Политиздат, 1985. – 223 с.

10. Парсяк В.Н., Журавльова М.Б. Проблеми малого бізнесу // Економіка України. – 2000. - №4. – С.83-85.

11. Парсяк В.Н., Журавльова М.Б. Мале та середнє підприємництво в аграрному секторі економіки // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 1999. - №2. – С.21-25.

12. Парсяк В.Н., Журавльова М.Б. Малий бізнес: сутність, стан, засоби підтримки стабільності. Монографія.  Миколаїв: УДМТУ ім. Макарова, 2001. – 164 с.

13. Парсяк, В., Журавльова, М. Проблеми приватного підприємництва // Економіка України. - 2007.- №3. - C. 84-89.

14. Советский энциклопедический словарь / Научно-редакционный совет: А.М. Прохоров (пред.). – М.: "Советская Энциклопедия", 1981. – 1600 с.

15. Iakovleva, T., Solesvik, M., Trifilova, A. Financial availability and government support for women entrepreneurs in transitional economies: Cases of Russia and Ukraine. Journal of Small Business and Enterprise Development.   2013, № 20(2), - C. 314-340.

16. Solesvik, M. Z. (2006). The use of cooperative visualization in the enhancement of corporate planning in small and medium-sized enterprises. In Cooperative Design, Visualization, and Engineering (pp. 49-56). Springer Berlin Heidelberg.

1 Дихотомічне ділення (від грецького dichotomia – розділення надвоє), спосіб класифікації: за допомогою якої класи, множини, поняття, терміни та ін. розбиваються на пари співпідлеглих елементів (підкласів, підмножин та ін.) [14, С. 403].

6


Добавить комментарий

You must have JavaScript enabled to use this form.